Для часопису «Свічник» (РООЦ ЄХБ)
Серпень 2010 р.

«Отче наш…»… «Вірую в єдиного Бога Отця, Вседержителя, Творця неба і землі і всього видимого і невидимого…»… Для багатьох людей слово «батько» в наш час пов’язане з п’янкою, побоями, зрадою, а дехто з людей навіть взагалі не знає, хто є їхнім батьком. Для таких людей дуже часто Бог – Хтось далекий, невідомий, якого аж ніяк не хочеться назвати «батьком, татом». А що, якщо Він зрадить, перестане любити? Але Бог Сам називає Себе нашим Отцем, що свідчить про те, що Він хоче бути поряд з нами, близьким до нас, люблячим і турботливим Батьком… Розглянемо у короткому огляді, що Він Сам відкриває про Себе у Своєму Слові.

ОТЕЦЬ І ІЗРАЇЛЬСЬКИЙ НАРОД

У Своєму Слові Бог називає Себе Отцем по відношенню до Ізраїльського народу і його царів, головним чином, в контексті їхнього духовного виховання. Ось чотири приклади з-посеред багатьох текстів Старого Завіту, де Бог говорить, що Він поводиться з єврейським народом так, як батько зі своїми синами. Приблизно за 1446 р. до народження Христа, даючи Мойсею настанову, як звернутися до фараона, щоб той відпустив Ізраїль з Єгипту, Бог промовляє: «І ти скажеш фараонові: Так сказав Господь: Син Мій, Мій перворідний то Ізраїль. І кажу Я тобі: Відпусти Мого сина, і нехай Мені служить. А коли ти відмовиш пустити його, то ось Я вб’ю твого сина, твого перворідного» (Вих 4:22-23). Через 40 років після виходу з Єгипту, повторюючи Закон на Моавських полях для молодого покоління (тому що старе покоління загинуло у пустелі), Мойсей нагадує їм: «Чи ж не Він Батько твій, твій Творець? Він тебе вчинив, і Він міцно поставив тебе» (Повт. 32:6).

Згодом, майже через 430 років після завоювання Ханаану, пророку Натану було слово від Бога для Давида щодо його сина Соломона: «Я буду йому за Батька, а він буде Мені за сина. Коли він скривить дорогу свою, то Я покараю його людською палицею та поразами людських синів. Та милість Моя не відхилиться від нього» (2Сам 7:14-15). Далі в книгах Царів і Хронік ми читаємо, що Бог дійсно як батько виховував неслухняний Ізраїльській народ і його царів Південного і Північного царства. І знову, після майже 350 років з часів царювання Соломона, через пророка Єремію Бог попереджав Ізраїль про Вавилонський полон, як покарання за непослух Йому. Але разом з тим Він дав народу обітницю: «Ось Я їх приведу із північного краю, і зберу їх із кінців землі, з ними разом сліпий та кульгавий, важка й породілля, сюди повертаються збори великі! Вони прийдуть з плачем, та Я їх попроваджу в утіхах. Я їх до потоків води попроваджу прямою дорогою, не спіткнуться на ній, бо Ізраїлеві Я став Отцем» (Єр 31:8-9).

Досліджуючи Старий Завіт, ми бачимо, що Бог дійсно опікувався єврейським народом і його царями як батько, Отець. Він благословляв народ у часи його вірності Йому, і дуже ревнував і виховував Свій народ, коли той відвертався від Нього до ідолів. Бог продовжує опікуватися Ізраїльським народом і по наш час: в 1948 році, через 1878 років після руйнування другого Храму, була знову заснована держава Ізраїль, що свідчить про скорий Другий прихід Ісуса Христа.

ОТЕЦЬ І СИН

У Слові Божому перша Іпостась Пресвятої Трійці також називає себе Отцем не тільки Ізраїльського народу, але і другої Іпостасі – Сина Божого. Ісус Христос – Син Божий, друга Іпостась Пресвятої Трійці – також називає першу Іпостась Своїм Отцем. Від Отця предвічно рождається Син Божий (Ів 1:14, 18; Кол 1:15), Який є Бог, і Божественний у Своїй сутності як і Отець, хоча Він, так як і Дух Святий, третя Іпостась Пресвятої Трійці, добровільно упокорився виконувати волю Отця (Ів 5:19, 36), що аніскільки не принижує Його Божественність. На прохання Филипа «Покажи нам Отця», Ісус Христос відповів, що «хто бачив Мене, той бачив Отця» (Ів 14:8-9), тому що Він є сяєвом слави та образом істоти Отця (Євр 1:1-5), образом невидимого Бога (Кол 1:15). Він і Отець – одне (Ів 10:30), тому що Він у Отці, а Отець – у Ньому (Ів 10:38; 14:10, 11, 20; 17:21).

Про Отця і Його відносини з Сином найбільше записано в Євангелії від Івана (читач сам зможе дослідити інші тексти з Нового Завіту за допомогою біблійної симфонії). Нагадаємо, що Христос неодноразово у своїх проповідях і зверненнях до народу називав першу Іпостась Пресвятої Трійці Своїм Отцем, а Себе – Його Сином.

Він говорить, що «Отець любить Сина і дав усе в Його руку (3:35; 5:20; 10:17; 15:10), і усе, що належить Отцю, належить і Сину (16:15). Отець послав Сина, щоб Той виконав Його волю на землі (6:57; 8:18, 26, 28, 38, 42; 10:18, 25, 32, 36; 12:49, 50; 14:24, 31; 16:28; 17:25; 18:11; 20:21). Отець прославляє Сина (8:54; 12:28; 14:13; 17:1, 5, 24).

Ісус також застерігає, що «хто не шанує Сина, не шанує Отця, що послав Його» (5:23); хто Сина ненавидить, той і Отця ненавидить (15:23, 24). Він також нагадує, що хто любить Отця, любить і Його Сина (8:42), і хто любить Сина, того полюбить і Його Отець (14:21, 23). Христос також каже, що Отець любить тих, хто полюбив Його Сина і увірував в Нього (16:27). Христос засвідчив, що без Отця ніхто не може прийти до Сина (6:44, 65), і що до Отця ніхто не може прийти, як тільки через Його Сина (14:6); той, хто знає Сина, знає і Отця (8:19; 14:7).

Ісус звертався до Отця і в той час, коли через Свої страждання і смерть здійснював викуплення людства (12:27; 16:32). Христос також говорив, що після смерті і воскресіння Він знову повернеться до Свого Отця (13:1; 14:12, 28; 16:10, 17, 28; 17:11; 20:17), і вблагає Отця дати віруючим людям, Його дітям, Втішителя, Духа Святого (14:16), який нагадає їм все, чому вчив Син Божий (14:26; 15:26). Юдеї, чуючи від Ісуса такі речі про Отця, намагалися вбити Його за те, що Він називав Бога Своїм Отцем, роблячи Себе рівним Богові (5:18).

Отже, через Свого Сина Отець сказав нам все (Ів 15:15), не менше і не більше того, що нам потрібно знати про Нього з Його Слова, допоки ми живемо на землі. І тому ми ясно бачимо, що пізнавати Отця ми можемо тільки пізнаючи Його Сина Ісуса Христа; любити Отця ми можемо тільки люблячи Його Сина; коритися Отцю ми можемо тільки корячись тому, що вчив Ісус в Євангелії і через Своїх апостолів; прославляти Отця ми можемо тільки прославляючи Його Сина…

ОТЕЦЬ І ДІТИ БОЖІ

Перша Іпостась Пресвятої Трійці називає Себе Отцем не тільки Сина Божого, Ісуса Христа, не тільки Ізраїльського народу, але і тих, хто вірує в ім’я Ісуса Христа. Апостол Іван каже, «подивіться, яку любов дав нам Отець, щоб ми були дітьми Божими, і ними ми є. Світ нас не знає тому, що Його не пізнав» (1Ів 3:1). Через те діти Божі у всі віки переживають гоніння від тих, хто не пізнав ні Отця, ні Його Сина (Ів 16:3).

В Євангелії від Івана Ісус каже, що полюбив нас такою ж любов’ю, якою Його полюбив Отець (15:9), і що воля Його Отця в тому, щоб «щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя» (6:40). Коли ми, як діти Божі, знаходимось в руках Отця, то з Його руки нас ніхто не може вихопити (10:29). Тим більше, наші небесні оселі, як дітей Божих, знаходяться у домі Отця (14:2). Ми, як діти Божі, можемо прославляти Отця тим, що приносимо рясний плід і є учнями Його Сина (15:8). Люди можуть прославити Отця тоді, коли побачать добрі діла Його дітей (Мт 5:16).

Ісус також каже, що Він посилає нас в світ з Його місією так, як Його в свій час послав Отець (Ів 20:21), тому ми, як діти Божі, продовжуємо на землі виконувати ту саму волю Отця, яку виконував Його Син Ісус Христос, друга Іпостась Пресвятої Трійці. Отець дасть нагороду усім тим, хто служив Йому заради Нього, а не перед людьми (Мт 6:1). У нашому щоденному житті Ісус призиває нас молитися до Отця в ім’я Його (Ів 15:16; 16:23), і звертатися до Бога «Отче наш…» (Мт 6:9), тому що Бог є Отцем всіх віруючих і дав нам «Духа синівства, що через Нього кличемо: Авва, Отче!» (Рим 8:15; Гал 4:6). Христос також нагадує нам про важливість прощати людям їх прогріхи, щоб Отець простив нам наші провини (Мт 6:15).

Таким чином, ці та багато інших текстів Нового Завіту говорять нам про те, що Бог відноситься до всіх віруючих в Ісуса Христа як до Своїх дітей, і що Він є Небесним Батьком кожного, хто слідує за Сином Божим. Він, як Батько, виховує нас, дарує нам Свою любов, навчає і виправляє нас, турбується про наші потреби і потішає нас, коли ми переживаємо труднощі. Небесний Батько ніколи не зрадить нас, тому що Свого Сина віддав на страждання і смерть через Свою любов до нас…