Піст в Старому Завіті
У цій коротенькій статті буде розглянуто ціль, природу та тривалість посту в Старому Завіті, обставини, в яких постилися старозавітні віруючі, та особливі умови посту.
Ціль посту
Піст, як правило, був результатом каяття або печалі людини, коли вона відчувала потребу в Божій милості та підтримці. Даючи Мойсею повеління відносно Дня Очищення (Йом Кіппур), Бог велить народу «впокоряти душі» свої (образний вираз, що також означає «піст») для того, щоб очиститись (Лев. 23-27, 29). Ездра проголосив піст, щоб упокоритися перед лицем Бога і «просити від Нього щасливої дороги» (Езд. 8:21). Давид постом заступався перед Богом за своїх друзів, які згодом зрадили його: «як вони хворували були, зодягався в верету, душу свою мучив постом» (Пс. 35:13). Розкаюючись перед Богом у гріху той самий Давид сказав, що «постом … виплакав душу свою» (Пс. 69:10). Отож, читаючи ці та багато інших текстів у Старому Завіті, бачимо, що Божі люди та Ізраїльський народ у цілому постилися, щоб отримати прощення гріхів, виздоровлення або зцілення, захист від небезпеки або ворогів.
Природа та тривалість посту
Піст у Старому Завіті, як правило, завжди супроводжувався повним утриманням від їжі. Наприклад, піст у Ниневії після проповіді Йони супроводжувався повним утриманням від їжі та води, тому що цар видав указ: «нехай не покуштують нічого ані людина, ані худоба, худоба велика чи худоба дрібна, нехай вони не пасуться, і нехай не п’ють води! І нехай покриваються веретами та людина й та худоба, і нехай сильно кличуть до Бога» (Йона 3:7-8). Перед лицем загрози від Амана Естер також просить свій народ: «постіть за мене, і не їжте й не пийте три дні, ніч та день. Також я та дівчата мої будемо постити так» (Ест. 4:16). Мойсей не їв хліба та не пив води на протязі сорока днів (Вт. 9:9); але такий піст (як і піст Ісуса) дивним чином був підтримуваний самим Богом. У той же час, Даниїл під час посту на протязі трьох тижнів не їв тільки любої страви та м’яса, не пив вина (Вт. 10:2-3), тому можна припустити, що він їв якісь легкі страви та пив воду.
Як згадувалось вище, піст міг тривати сорок днів, як у Мойсея (Вих. 34:28; Вт. 9:9). Багато богословів також вважають, що Ілля по дорозі до гори Хорив також не їв і не пив на протязі сорока днів (1Цар. 19:8). Сім днів був піст після похорон Саула (1Сам. 31:13). Коли захворіла дитинка Давида від Вірсавії, він також постився сім днів аж доки вона не померла (2Сам. 12:18:2). Перед тим, як з’явитися перед царем, Естер просила народ поститися три дні, включаючи день і ніч (Ест. 4:16). Частіше всього піст був один день — зранку до вечора. Наприклад, коли воювали між собою Ізраїль та Веніамін, то Ізраїльтяни постили один день (Суд. 20:26). Під час чергової війни з филистимлянами Саул повелів: «проклятий той чоловік, що буде їсти хліб до вечора, поки я пімщуся на своїх ворогах. І ввесь той народ не їв хліба» (1Сам. 14:24). Коли Давид та його люди почули про смерть Саула, то «голосили вони й плакали, та постили аж до вечора» (2Сам. 1:12; 3:35). Цікаво, що в Старому Завіті навіть є згадка про піст царем Дарієм на протязі однієї ночі, коли Даниїла було вкинуто до лев’ячої ями (Дан. 6:18). Отож, у Старому Завіті ми бачимо, що залежно від обставин тривалість посту була різною — від одного до сорока днів.
Обставини посту
У Старому Завіті згадуються досить різні обставини посту — війна, хвороба, каяття тощо, — які можуть послужити прикладом і для нас. Майже у всіх випадках Бог зважав на піст окремих людей або ж цілого народу, і задовольняв їхні потреби частково або повністю.
Каяття і потреба в Божому прощенні. В Старому Завіті є приклади, коли люди постилися, щоб отримати прощення від Бога за свої гріхи або ж благали Його, щоб Він простив гріхи інших людей. Після того, як Ахав почув пророцтво від Іллі про свою смерть та лиха на його сім’ю за всі прогріхи перед Богом, «роздер він шати свої, і зодягнув на тіло своє веретище, і постив, і лежав у веретищі, і ходив сумовито». Бог, зважаючи на піст Ахава, сказав Іллі: «за те, що він упокорився перед Моїм лицем, не наведу Я лиха за його днів, за днів його сина наведу Я те лихо на його дім» (1Цар. 21:27-29). Ніневітяни постилися, благаючи у Бога прощення, щоб Він не знищив їхнього міста, і Бог почув їхні благання, що супроводжувалися постом (Йона 3:4-10). Звертаючись до молодого покоління на Моавських полях, та попереджаючи народ, щоб вони не робили собі ідолів, Мойсей згадує: «впав я перед Господнім лицем, як перше, сорок день і сорок ночей хліба не їв і води не пив, за ввесь ваш гріх, що згрішили ви, як чинили зло в очах Господа, щоб Його розгнівити» (Вт. 9:18). Даниїл також постився, благаючи Бога простити народ Ізраїльський: «…і звернув я своє обличчя до Господа Бога, прохати з молитвою та з благаннями, у пості, у веретищі та в попелі» (Дан. 9:3).
Небезпечна ситуація. Перед лицем небезпеки від Єдому Йосафат злякався та «постановив звернутися до Господа. І він проголосив піст на всю Юдею» (2Хр. 20:3). Бог дав йому перемогу та мир. Ездра, ведучи народ Ізраїля з полону на батьківщину, проголосив піст, щоб Бог захистив їх в дорозі (Ездр. 8:21). Коли Аман готував розправу над євреями, «в кожній окрузі та місці, куди доходило слово царя та його закон, були для юдеїв велика жалоба, і піст, і плач, і голосіння, а веретище та попел були ложем для багатьох» (Ест. 4:3).
Хвороба та смерть. Як уже вище згадувалось, Давид постився, коли його син від Вірсавії захворів та помер (2Сам. 12:16-23). Давид також постився, коли взнав про смерть Саула та його сина Йонафана (2Сам. 1:12).
Особливі дати. Ізраїльтяни також дотримувалися та продовжують дотримуватися посту, згадуючи всі ті лиха, які пережив їх народ та Єрусалим. Наприклад, десятий день десятого місяця, коли почалася облога Єрусалиму Навуходоносором (2Цар. 25:1); дев’ятий день четвертого місяця, коли був зроблений пролом у мурі Єрусалима (2Цар. 25:3-4); другий день сьомого місяця, коли був вбитий Гедалія (2Цар. 25:23-25), та інші пам’ятні дні згідно єврейського календаря.
Особливі умови посту
За певних обставин піст може перетворюватися в ритуал або «духовне шоу». Про це особливо попереджував пророк Ісая в 58 розділі. Народ постився, але Бог не почув їхніх благань (58:3а), тому що їх піст мав неправильну ціль. Бог говорить: «у день посту свого ви чините волю свою, і всіх ваших робітників тиснете! Тож на сварку та заколот постите ви, та щоб кулаком бити нахабно» (58:3б-4). Викриваючи грішні мотиви такого посту, Бог застережує Ізраїльський народ, щоб вони радше покаялись і змінили свою поведінку, перш ніж постити: «чи ж ось це не той піст, що Я вибрав його: розв’язати кайдани безбожности, пута ярма розв’язати й пустити на волю утиснених, і всяке ярмо розірвати? Чи ж не це, щоб вламати голодному хліба свого, а вбогих бурлаків до дому впровадити? Що як побачиш нагого, щоб вкрити його, і не сховатися від свого рідного? … Тоді кликати будеш і Господь відповість» (58:6-9).
Про ці самі речі Бог застерігав Ізраїль і через пророка Захарію в 7 розділі, вказуючи на те, що при певних умовах піст не приймається Богом: «якщо ви постили … чи то ви постили для Мене? … чи ж то не собі ви їсте й не собі ви п’єте?» (7:5-6). Щоб піст був прийнятий Богом, народ мав виконати певні умови: «судіть суд по правді, і чиніть один одному милосердя та милість. А вдови й сироти, чужинця та вбогого не гнобіть, і не думайте зла один одному в серці своєму!» (7:9-10). Однак, народ Ізраїльський не послухав Бога, тому, незважаючи на їхній піст, Він каже, що «сталося, як Я кликав, то вони не слухалися, так вони будуть кликати, та не буду Я слухати, каже Господь Саваот». В результаті, Бог розвіяв «їх по всіх народах, які не знали їх, а Край був спустошений по них, так що не було такого, хто б переходив чи вертався, і вони зробили улюблений Край спустошенням» (7:13-14).
Висновок
Розкаюючись у певних гріхах, ми також можемо поститися і просити про Боже прощення. Ми також можемо поститись, коли відчуваємо, що нашою душею оволодівають пристрасті і ми стаємо близькі до того, щоб згрішити. В такий час Бог підкріпляє нас Своєю силою і дає нам Своє Божественне натхнення, щоб заспокоїтися в Ньому. Ми можемо звертатися до Бога з постом у самих різних обставинах: під час загрози від наших недоброзичливців, у хворобі, згадуючи певні сумні події нашого життя або життя народу чи церкви тощо.
В той же час, Ісая 58 та Захарія 7 навчають нас дуже важливому духовному принципу: піст не заміняє нашого послуху Богові в щоденному ходженні перед Ним. Отже, якщо ми бажаємо, щоб Бог зважив на наш піст, ми маємо перш за все навчитись шукати та виконувати Його волю…
Для часопису «Свічник» (РООЦ ЄХБ)
15 лютого 2010 р.
February 21, 2010
· 
TDyatlik · 
Posted in: Uncategorized
Facebook comments:
Leave a Reply